Спецпроект

У Польщі і Росії відбулися траурні заходи. Спалили опудало Путіна

У Польщі і Росії відбулися жалобні заходи, присвячені першій річниці авіакатастрофи під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Заходи проходять у різних польських містах цілий день, офіційна частина відбувається у Варшаві, повідомляє УНІАН.

О 7-й ранку за місцевим часом в аеропорту Окєнце, з якого злітав президентський Ту-154 рік тому, почалося богослужіння за участю родичів загиблих, представників ЗМІ туди не пустили.

О 8.41 (час катастрофи) почалися офіційні заходи. Представники влади поклали квіти до пам'ятника жертвам катастрофи на варшавському кладовищі "Повонзки".

Спогади Катерини Ющенко про Марію Качинську

У варшавських костьолах на спомин про загиблих пройшли меси. Офіційна частина закінчується о 19.00 концертом в Національній Опері.

Загалом у маніфестаціях, присвячених трагічній річниці, взяло участь біля 20 тисяч осіб, повідомляє "Ґазета Виборча".

Учасникам акції роздавали дерев'яні хрести. Фото: "Ґазета Виборча"

Від 2 до 7 тисяч осіб (дані поки що різняться) пікетували посольство Російської Федерації у Варшаві з вимогами надати правду про причини Смоленської катастрофи. Пікетувальники вигукували антиросійські гасла та під вигуки „вбивця" спалили опудало російського прем'єра Володимира Путіна.

Пізніше учасники пікету перейшли до резиденції президента Польщі Броніслава Коморовського та будинку уряду, які знаходяться поруч із посольством Росії, і скандували гасла проти президента і прем'єра, називаючи їх зрадниками.

Крім того, учасники акції також пройшли повз посольство США з вигуками "Допоможіть нам!".

Фото: "Ґазета Виборча"

У Смоленську теж відбулися траурні заходи, в яких узяли участь мешканці міста на чолі з губернатором регіону, повідомляє УНІАН.

У хвилину, коли рік тому урядовий польський лайнер торкнувся землі, учасники заходів у Смоленську поклали вінки до меморіального каменя, встановленого біля військового аеродрому "Смоленськ-Сєвєрний". Відбулася хвилина мовчання.

Другим місцем вшанування загиблих членів польського уряду і президента Леха Качиньського став смоленський костьол. До нього з самого ранку приходять жителі і гості міста, щоб покласти квіти і запалити траурні свічки.

Стенограма переговорів у диспетчерській "Смоленськ-Сєвєрний"

Костьол розрахований на 6 тисяч парафіян, але служби проходять в каплиці поряд з храмом. Будівлю костьолу півстоліття займає обласний архів, і споруда нині перебуває в аварійному стані. Одразу після квітневої трагедії почалися переговори про передачу храму у власність католицької церкви.

Завтра очікується приїзд у Смоленськ президентів Росії Дмитра Медведєва і Польщі Броніслава Коморовського.

Офіційною метою візиту голів двох держав заявлена участь у траурних заходах, присвячених роковинам квітневої трагедії під Смоленськом. Керівники двох країн також планують відвідати меморіальний комплекс "Катинь".

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.