Спецпроект

На Троєщині з'являться вулиці Гришка, Сухомлинського і Вірьовки

15 нових вулиць та провулків Деснянського району отримають назви і будуть носити і імена відомих українських діячів.

Проект рішення "Про найменування нових вулиць та провулків у котеджному селищі "Деснянське" в Деснянському районі м. Києва" внесений до порядку денного пленарного засідання Київради, що відбудеться 14.04.2011 р.

Про це розповів голова комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець.

Згідно із проектом рішення вулиці Деснянського району носитимуть імена:

- Миколи Гришка (фундатор Національного ботанічного саду НАН України), академік АН УРСР),

- Василя Сухомлинського (публіцист, письменник, поет),

- Андрія Сови (актор),

- Григорія Вірьовки (композитор, хоровий диригент),

- Олександра Білаша (композитор),

- Павла Вірського (танцівник і хореограф, народний артист СРСР)

та інших.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.