Спецпроект

Колишній мер Львова проти пам'ятника польським професорам

Екс-голова міської ради Львова Василь Шпіцер виступає проти побудови у Львові пам'ятника польським професорам, розстріляним фашистами влітку 1941 року.

Про це він повідомив на урочистій сесії Львівської міської ради, присвяченій Дню прапора, повідомляє "Львівський портал".

Василь Шпіцер вважає, що розстріляні фашистами польські вчені не заслуговують на увічнення, бо після поділу Польщі "пішли на службу до більшовицького режиму". Шпіцер також нагадав, що саме за наполяганням польської професури відкритий за радянської влади університет не отримав імені українського.

Крім того, В.Шпіцер вважає, що є набагато достойніші увічнення історичні постаті, нагадавши, що у Львові немає пам'ятників Кирилові Студинському, Богданові-Ігореві Антоничу, а також українцям, які загинули від рук німців та поляків.

У липні 1941 року фашисти розстріляли на Вулецьких пагорбах 39 польських вчених та членів їх родин. У радянські часи активно мусували причетність до цього вбивства формувань українських націоналістів, однак тепер вчені доводять, що польську інтелігенцію знищили ґестапівці.

2008 року мерії Львова та Вроцлава вирішили збудувати спільний пам'ятник загиблим вченим.

Василь Шпіцер був мером Львова у 1990-1994 роках, потім працював заступником директора приватного транспортного підприємства. У 2010 році він балотувався на посаду міського голови Львова від партії "Конгрес українських націоналістів" і зайняв восьме місце, набравши 3904 голоси.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.