Спецпроект

Анонс: акція пам'яті учасників бою під Крутами "Присвяти ікону герою"

19 березня 2011 року на Аскольдовій горі - акція "Присвяти ікону герою" з нагоди 93-ї річниці перепоховання учасників бою під Крутами.

У роковини перепоховання студентів учасники  громадського об'єднання "Українська альтернатива" зорганізують біля символічної могили "крутянам" толоку з розміщення образів Божої Матері на честь кожного з загиблих юнаків. Ідея з розміщення ікон належить Анатолію Гайдамаці, автору художньої композиції пам'ятника героям Крут.

Священики українських церков проведуть спільний поминальний молебень за душами загиблих.

Захід "Присвяти ікону герою" відбудеться 19 березня на подвір'ї церкви Св. Миколая УГКЦ, що на Аскольдовій могилі. Початок - 11.00.

Щиро запрошуємо активну громадськість взяти участь у нашій толоці. ГО "Українська альтернатива" береться організувати виготовлення 120 ікон - саме стільки бракує їх до ста п'ятидесяти за початковим задумом. Напередодні акції або у її день кожен зможе зробити благодійний внесок.

Історична довідка: 19 березня 1918 р. тіла 27 учасників бою, що відбувся під Крутами, за наказом уряду Української Народньої Республіки були перепоховані на Аскольдовій горі. Вшанувати юнаків як героїв прийшли тоді тисячі киян. На цвинтарі, де спочили душі студентів, у 1918 році було встановлено хрест. А вже за часів незалежної України за проектом народного художника України Анатолія Гайдамаки було насипано символічну могилу та розміщено 150 ікон на деревах. Проте на сьогодні на Меморіалі залишилось лише близько чотирьох десятків ікон.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.