Спецпроект

Колишній голова Сумського архіву вимагає вибачень у "товариша Гінзбург"

Колишній голова Сумського державного архіву, член Спілки архівістів та Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко вимагає від голови Державного комітету архівів України, колишнього нардепа (КПУ) Ольги Гінзбург спростувати неправдиві відомості про себе і своїх колег по Сумському держархіву.

Про це йдеться у відкритому листі Геннадія Іванущенка, який є в розпорядженні "Історичної Правди".

"На прес-конференції в Сумській ОДА 10.03.2011 р. Ольга Петрівна заявила наступне: "Пропало 648 дел, они так и не найдены. В архиве нет ни ремонта, ни сигнализации, ни охраны", - йдеться в листі. - Почну з того, що ні я, ні мої колеги не бачили і не бачим потреби шукати ті міфічні 648 одиниць зберігання, бо в Державному архіві Сумської області СПРАВ, ЯКІ ЗНАХОДЯТЬСЯ У РОЗШУКУ - 49. ... товариш Гінзбург проявляє "творчість" і приписує ще 600, щоб страшніше..."

За словами Іванущенка, згадані 49 відсутніх справ не були передані Україні у 1991 році разом з партархівом КПУ. "Тож хай т. Гінзбург краще запитає у своїх однопартійців - куди вони поділи 49 справ, замітаючи сліди 70-літнього злочинного правління?", - питає автор відкритого листа.

Також Геннадій Іванущенко повідомляє (з номерами і датами відповідних документів та актів) про виконані капітальні і не тільки ремонти Сумського архіву, встановлення і обслуговування пожежних і охоронних сигналізацій, санітарного стану тощо. Деякі з цих документів мають підпис голови Держкомархівів Ольги Гінзбург.

"Перехід на фізичну позавідомчу охорону зі скороченням 9 сторожів і перетворенням їх посад на архівістів завжди розглядався нами ТІЛЬКИ шляхом  виділення додаткових 300-400 тис. грн. на послуги через бюджетний запит. Скорочувати штатних сторожів, сподіваючись винятково на Стабфонд (якого з 01.01 може і не бути) вважав і вважаю авантюрою. Тоді мою думку поділяла і Ольга Петрівна...", - йдеться в листі.

Колишній голова Сумського архіву висловлює обурення "тим, що заручниками і жертвами чиновницького цинізму стали архівісти - люди, які за свою працю і старанність мають "щастя" чути таку "подяку" від вищого керівництва служби" і стверджує, що висловлювання Гінзбург "є цілеспрямованою брехнею, спрямованою на дискредитацію здобутків архівістів Сумщини та ображають їх професійну гідність".

"Вимагаю від О.П. Гінзбург публічного вибачення перед трудовим колективом Державного архіву Сумської області за наклеп, підрив ділової репутації та зневагу до багаторічної роботи працівників", - йдеться в листі.

Нагадаємо, що у грудні минулого року Геннадія Іванущенка було звільнено з посади директора Державного архіву Сумської області. За його головування Сумський архів став єдиним, який повністю оцифрував усі наявні (57 тисяч) актові записи про смерть людей від Голодомору 1932-1933 років на території області.

Звільнення відбулося після "службового розслідування", ініційованого Сумською обласною державною адміністрацією на чолі з Юрієм Чмирем. Саме звільнення здійснено із порушеннями вимог законодавства, вважають у Центрі дослідження визвольного руху. Чмир і Гінзбург заперечували політичні підстави звільнення.

 

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.

Волинь’43: Що замовчує польська історіографія?

Документи польської конспірації, зокрема Делегатури уряду на Край і командування Армії Крайової, свідчать про те, що ситуація на цих теренах у роки Другої світової війни була дуже неоднозначною, а інспіраторами процесу "очищення" Волині від її польського населення виступали не лише українські націоналісти різних відламів, але й совєти, німці та кримінальні елементи.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.