Спецпроект

В Ялті буде пам'ятник автору Штірліца

Пам'ятник радянському письменникові Юліану Семенову, якому в жовтні 2011 року виповнилося б 80 років, планується встановити до його ювілею на набережній Ялти.

Про це повідомляє УНІАН з посиланням на офіційний сайт Культурного фонду Юліана Семенова (Москва).

Фонд підбив підсумки відкритого конкурсу проектів на кращий пам`ятник письменнику в Ялті. Переможцем став московський скульптор, член президії Російської Академії мистецтв, народний художник Росії Олександр Рукавішніков.

"З 1983 року і до кінця свого життя Ю.Семенов довго жив у кримському селищі Олива. У Ялті ним були написані "Сімнадцять миттєвостей весни", "Пароль непотрібен", "ТАРС уповноважений заявити", "Аукціон", "Експансія", "Горіння", "Ненаписані романи", "Таємниця Кутузівського проспекту", "Версії", "Обличчям до обличчя" та інші популярні твори", - йдеться у прес-релізі фонду.

Ю.Семенов помер у 1993 році в Криму, похований на кладовищі Новодєвічьє у Москві.

80-річчя від дня народження письменника буде відзначатися 8 жовтня. Напередодні ювілею Культурний фонд Юліана Семенова планує провести меморіальні заходи в Росії, України та інших країнах.

Виконком Ялтинської міськради у жовтні 2010 року дозволив встановлення пам`ятника Ю.Семенову, а містобудівна рада міськради у січні 2011 року визначила його місце на набережній, повідомляє фонд письменника.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.