Спецпроект

В Одесі регулярно вивішуватимуть прапор СРСР

Одеська міськрада зобов’язала держустанови під час урочистих заходів до Дня Перемоги й Дня звільнення Одеси використовувати копії Прапора Перемоги - прапора СРСР.

Це закріплено рішенням Одеської міської ради №398-VI від 28 лютого 2011 року.

"Під час урочистих заходів, присвячених Дню Перемоги й Дню звільнення міста Одеси, які проводяться органами місцевого самоврядування, організаціями, громадськими об'єднаннями міста-героя Одеси, покладання вінків до пам'ятника Невідомому Матросу на Алеї Слави, до меморіалів на площі імені 10 квітня й 411-ї батареї, в інших місцях проведення святкових заходів, використовуються копії Прапора Перемоги", - сказано в ньому.

"Вигляд копій Прапора Перемоги має відповідати вигляду Прапора Перемоги", - зазначається в рішенні.

Міськрада ухвалила: "У День Перемоги (9 травня) і День звільнення Одеси (10 квітня) копії Прапора Перемоги в обов'язковому порядку вивішуються перед адміністративними будівлями Одеської міської ради, районних адміністрацій, управлінь і департаментів міськради, загальноосвітніх шкіл, комунальних підприємств на житлових будинках, підіймаються на щоглах і флагштоках поряд із Державним прапором України й прапором міста-героя Одеси".

"Підприємствам, організаціям, установам, навчальним закладам, об'єднанням громадян, розташованим на території міста Одеси, рекомендується вивішувати копії Прапора Перемоги перед будівлями, у яких вони розміщуються, і проводити святкові заходи з використанням символіки часів Великої Вітчизняної війни", - зазначається у рішенні.

Крім того, "копії Прапора Перемоги можуть використовуватися при похованні мешканців міста-героя Одеси - учасників Великої Вітчизняної війни, які проводяться з відданням військових почестей".

Прапор Перемоги - штурмовий прапор 150-ї ордена Кутузова II ступеня Ідрицької стрілецької дивізії, здійнятий 1 травня 1945 року над будівлею Рейхстагу в Берліні (Німеччина) радянськими військовими.

Нагадаємо, що 6 травня 2005 року президент України Віктор Ющенко присвоїв лейтенанту-українцю Олексію Бересту "за бойову відвагу у війні 1941-1945 років, особисту мужність і героїзм, виявлені в Берлінській операції та встановленні Прапора Перемоги над рейхстагом" звання Героя України.

Прапор Перемоги на Хрещатику

Російським законодавством установлено, що "Прапор Перемоги є офіційним символом перемоги радянського народу і його Збройних Сил над фашистською Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років, державною реліквією Росії".

За зовнішнім виглядом це - виготовлений у воєнно-польових умовах імпровізований Державний прапор СРСР, який являє собою прикріплене до ратища одношарове прямокутне червоне полотнище розміром 82 см на 188 см, на лицьовому боці якого вгорі біля ратища зображені срібні п'ятикутна зірка, серп і молот, на іншій частині полотнища додано напис.

Клим Семенюк мав з Василем Стусом одного слідчого та Медведчука за адвоката, але не були особисто знайомі

Ми боремось за нашу незалежність сьогодні, оскільки попередні покоління боролися за неї та зрештою її здобули. Із загальної кількості репресованих українців багато абсолютно невинних людей, які навіть і не думали про вільну Україну. Про ту, яку думав Клим Семенюк. Саме завдяки йому і таким, як він, ми маємо за що боротися зараз.

Випускник Лубенської гімназії, видатний правник УНР: до 160-річчя Сергія Шелухіна

6 жовтня минула 160-та річниця з дня народження Сергія Шелухіна – соратника Симона Петлюри, Генерального судді УНР, міністра судових справ УНР, юриста-правника, Генерального прокурора у добу Центральної Ради, письменника, історика та дипломата, учасника п'яти наукових товариств, обстоювача автокефального статусу Православної Церкви України, громадського і політичного діяча.

До питання правового статусу Східної Галичини у 1918-1939 роках

Встановлення Польщею контролю над територією Східної Галичини у період після листопада 1918 року відбулося внаслідок здійснення Польщею агресії проти ЗУНР, окупації та подальшої анексії Східної Галичини.

Закордонне представництво УГВР. "Америка нам допоможе!"

Після того, як органи нквс урср у 1944 році отримали інформацію про створення Української Головної Визвольної Ради (УГВР) і захопили протоколи установчих зборів цього повстанського тимчасового парламенту або уряду воюючої України, перед ними постало завдання знайти всіх його активних діячів. Але пошуки на українських теренах виявилися марними.