Спецпроект

"Український Севастополь" проти увічнення пам'яті вбивці російських офіцерів

Громадський комітет "Український Севастополь" виступає проти відкриття у місті анотаційної дошки радянському державному і партійному діячу Юрію Гавену.

У заяві, текст якої передано УНІАН, сказано, що "в опублікованому плані заходів Севастопольської міської державної адміністрації анонсовано відкриття 4 березня 2011 року об 11.00 анотаційної дошки за адресою вул. Гавена, 14-а".

"Очевидно, що не всі севастопольці знають і пам'ятають про те, що "син латиського народу Юрій Петрович Гавен - комуністичний діяч Криму і Севастополя", насправді був Яном Ернестовичем Дауманом, - повідомляє "Український Севастополь" (можна подумати, бути Яном Дауманом - це щось погане - ІП). - А "відзначився" він у Севастополі як родоначальник масового терору".

Комітет наводить цитату Ю.Гавена: "Считаю нужным напомнить, что я применил массовый красный террор еще в то время, когда он еще партией официально не был признан. Так, напр., в январе 1918 года я, пользуясь властью председателя Севаст. Военно-Револ. Комитета, приказал расстрелять более шестисот офицеров-контрреволюционеров".

"Ці слова належать кату, який здобув свою сумну славу жорстоким убивством російських морських офіцерів", - наголошує "Український Севастополь".

Комітет також вимагає перейменувати севастопольські вулиці, "які носять імена большевицких вбивць і організаторів масового терору - Леніна, Надежды Островской, Николая Пожарова та інших".

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Не допустити витоку за кордон відомостей про голод в Україні"

У 1980-х роках органи кдб урср пильно відстежували діяльність представників української діаспори, спрямовану на привернення уваги світової громадськості до Голодомору в Україні 1932–1933 років, і намагалися всіляко перешкоджати цьому. У циркулярах і вказівках з Києва до обласних управлінь кдб ішлося про те, які необхідно вжити агентурно-оперативні заходи "для протидії ворожим акціям закордонних наццентрів".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.