Спецпроект

Як російські інформагенції пишуть агітпроп про нашу історію

Грушевський створив мову, викинувши "системоутворюючі російські слова". А потім Грушевський створив історію, ставлячи акцент "на одвічній ворожнечі Росії і Малоросії". Уроки ненависті від "Росбалту".

Ось як подають новини у російській інфорагенції "Росбалт". Новинний матеріал про літературу, яку передав українській бібліотеці в Москві Арсеній Яценюк, називається "Російських українців будуть учити історії за Грушевським".

Цілком адекватний текст новини збагачений коментарем невідомого новинаря "Росбалту". Читаючи, важко позбутися враження, що його писав хтось під впливом речовин:

"Напомним, что Михаил Грушевский — один из лидеров украинского национального движения Грушевский. Под его руководством группой была создана литературная украинская мова, из которой были удалены системообразующие русские слова,  и внедрены немецкие и польские, а также была написана история, которая ставила акцент на извечной вражде России и Малороссии, переименнованной в Украину, а ее жители — в украинцев"

Джерело: chapeye.livejournal.com

"Росбалт" - одна з найбільших російських інформагенцій з офісами в більшості регіонів РФ. Її власником вважається Віктор Черкесов, генерал-полковник, зараз відставник, у минулому керівник кількох силових відомств Росії. До речі, й агенції з контролю за обігом наркотичних речовин :)

Читайте також "40 фактів про бандерівців, які повинен знати кожен"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.