Спецпроект

Бундестаг хоче вшанувати німців, депортованих із Польщі та Чехії після війни

Після емоційних дебатів німецький бундестаг проголосував за запит до уряду Німеччини "Про 60-річчя підписання Хартії німецьких депортованих", яким пропонується встановити офіційний день пам'яті жертв депортацій.

Про це повідомляє офіційний сайт парламенту Німеччини

Документ був проголосований голосами коаліції ХДС/ХСС та ФДП (Вільна демократична партія). У ньому сказано, що проголошення 5 серпня 1950 року Хартії було "важливим дороговказом на шляху до інтеграції та примирення", а також високо оцінено заслуги переселенців із тогочасних німецьких східних земель після ІІ світової війни.

Окрім того, депутати пропонують урядові вивчити питання про встановлення 5 серпня національним Днем пам'яті за жертвами депортацій.

Запит вже викликав негативну реакцію у Польщі та в Чехії, оскільки основна маса німецьких переселенців у післявоєнний час була насильно вигнана із територій, які зараз належать цим державам, а саме: Судети - Чехії, Сілезія, Східна Прусія та Померанія - Польщі. (Частина цих територій була заселена депортованими польським комуністичним урядом українцями під час так званої "Операції "Вісла" - ІП) 

У свою чергу 68 істориків із Німеччини, Чехії, Польщі, США та Ізраїлю оприлюднили відкритий лист, у якому пишуть, що "прославляючи заслуги переселенців, німецькі політики подають хибний сигнал".

Адже, в Хартії, нагадують вчені, жодним словом не згадано про причини, які викликали ІІ світову війну, замовчано також численні нацистські злочини. Історики нагадують, що ООН вже визначив дату 20 червня Днем біженців і що немає змісту встановлювати ще один "загальнонімецький" день.

ДОВІДКА: Хартія німецьких депортованих (Charta der deutschen Heimatvertriebenen) - документ, підписаний 5 серпня 1950 року представниками громадських об'єднань німецьких виселенців у Штутгарті, де вони задекларували готовність до зречення своєї малої батьківщини на благо побудови нової об'єднаної Європи.

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.