Спецпроект

Міністри культури України привітають міністра культури УРСР із 100-річчям

14 лютого 2011 року виповнюється 100 років з дня народження Ростислава Бабійчука - міністра культури Української РСР з 1956 по 1971 рік. Нині Ростислав Володимирович живе у Києві.

Сьогодні о 12.00 ювіляра вітатимуть Міністр культури України Михайло Кулиняк, який вручить Ростиславу Бабійчуку орден Ярослава Мудрого IV ступеня, міністри культури України попередніх років - Юрій Богуцький, Лариса Хоролець, Дмитро Остапенко, Юрій Єльченко, Сергій Безклубенко - та видатні вітчизняні митці. 

Цікавим є трудовий шлях ювіляра:

Народився 14 лютого 1911 року на ст. Кишинів у родині залізничника.

В 1929 році здобув середню освіту, закінчивши вечірню середню школу робітничої молоді на ст. Бобринська Південно-Західної залізниці.

З 20 грудня 1929 року - молотобоєць ст. Бобринська Південно-Західної залізниці.

З вересня 1933 року - прораб будівництва низки будівельних об'єктів.

З липня 1937 року - інженер-будівельник Христинівського паротягового відділення.

З лютого 1942 року - начальник сектору пропаганди і агітації Оперативної групи Одеської залізниці, а з липня цього року - начальник сектору пропаганди і агітації Політвідділу Іванівського відділення Ярославської залізниці.

У 1944 році - секретар вузлового парткому, другий секретар райкому партії.

З червня 1945 року - перший секретар Христинівського райкому партії.

З жовтня 1946 року - третій секретар Київського обкому партії.

З серпня 1948 року - слухач Вищої партійної школи ЦК КПУ.

З вересня 1951 року - перший секретар Житомирського обкому партії.

У 1952 році - інспектор ЦК КПУ.

З лютого 1954 року - другий секретар Львівського обкому партії, одночасно куратор ідеологічної роботи.

З вересня 1955 року - перший заступник, а з 1956 по 1971 рік - міністр культури УРСР.

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.