Спецпроект

Губернатор Івано-Франківщини посилає руйнаторів музею в Європу

Влада Івано-Франківської області виступає категорично проти знищення музею "Герої Дніпра". Такий висновок можна зробити зі слів голови облдержадміністрації Михайла Вишиванюка.

"Івано-Франківська обласна влада наскільки зможе, буде спам'ятовувати тих, хто хоче це зробити, - запевнив голова ОДА. - Я за власні кошти готовий відправити їх [бізнесменів, які хочуть зруйнувати будівлю, де розташовано музей] до Праги, де за 50 метрів від штаб-квартири Ради Європи стоїть обеліск радянському воїну, в центрі Праги. В Австрії, у Відні, теж є подібний пам'ятник. Не було б перемоги у Другій світовій війні - не було б України. У нацистів у планах цього не було. Це гріх, все одно що на цвинтарі забирати могили і щось там побудувати".

Про цю емоційну заяву Вишиванюка ZAXID.NET повідомили у прес-службі Івано-Франківської ОДА.

В Івано-Франківську одна з будівельних фірм через суд домагається знесення приміщення музею "Герої Дніпра", захищаючи своє право на земельну ділянку, де розташовано музей.

Додамо, що цей музей є філією Національного військово-історичного музею України "Герої Дніпра".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.