Спецпроект

Югославський ССівець не дожив до суду над собою

У США помер чоловік, звинувачений у військових злочинах, скоєних під час Другої світової війни на території Югославії.

88-річний Петер Егнер не дожив кількох тижнів до початку судових слухань про позбавлення його американського громадянства, повідомляє Lenta.ru з посиланням на Associated Press.

Представник влади Сіетла, де помер вірогідний офіцер нацистської армії, повідомив, що смерть настала з природних причин.

Як уточнює AP, Егнер визнавав, що співпрацював з фашистами, однак стверджував, що служив у поліції у Белграді і займався охороною ешелонів з людьми, яких відправляли в Освенцім та інші концтабори.

Німець Егнер народився в Югославії і жив там до 1960 року, коли емігрував до США.

У 2008 році Сербія висунула проти нього звинувачення, згідно з якими в роки окупації Югославії німецькою армією Егнер служив у каральних загонах СС і брав участь у знищенні мирних жителів.

За даними сербських властей, його підрозділ знищив у цілому 17 тисяч осіб, в основному євреїв і циган.

Міністерство юстиції США, ознайомившись із звинуваченнями, ініціювало процедуру позбавлення Егнера американського громадянства, щоб надалі видати його Сербії.

Як відомо, нещодавно Іміграційний суд у Детройті прийняв рішення про депортацію з США 88-річного Джона Калимона, який служив у підконтрольній німцям Українській допоміжній поліції.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.