Спецпроект

До ювілею Захер-Мазоха влаштували групову бійку депутатів (+пісня)

27 січня Львів відсвяткував 175-річчя з дня народження письменника Леопольда фон Захер-Мазоха.

Святкування відбулося у приміщенні "Мазох-кафе" на вулиці Сербській. Біля кафе було встановлено ринг, який символізував зал Верховної Ради.

Спочатку відбувся боксерський поєдинок між боксерами у біло-блакитній і червоно-білій формі, які символізували депутатів Верховної Ради, інші "депутати" в масках вовків спостерігали за боєм, роблячи час від часу ставки і даючи хабарі.

Зі слів одного з організаторів святкування, цим перформенсом вони хотіли продемонструвати те, як часто у Верховній Раді трапляються бійки, і що багато питань вирішуються за гроші. Для постановки бою залучалися чоловіки, які раніше займалися боксом.

У десятому раунді бою обидвох боксерів було вбито один одним в нокаут, після чого вони впали на ринг. Після цього спікер-рефері оголосив "Рішення прийнято!!!". Потім інші "депутати" вийшли на ринг, і почалася групова бійка.

За подією спостерігали понад 100 жителів Львова.

Леопольд фон Захер-Мазох народився 27 січня 1836 року в Лемберзі (тодішня назва Львова) в римсько-католицькій родині начальника поліції Королівства Галичини і Лодомерії (латинізована форма від міста Володимир-Волинський - Історична Правда) Леопольда фон Захера.

Предками його батька були іспанці, які в XVI столітті поселилися в Празі, і богемські німці. Його мати, Шарлотта, була дочкою професора і тодішнього ректора Львівського університету Франца фон Мазоха. Деякі дослідники вказують на її русинське (українське) походження. 

Леопольд, старший син у родині, народився в центрі Львова на дев'ятому році шлюбу батьків і спочатку був таким кволим, що надії на його видужання майже не було. Його здоров'я почало покращуватися після того, як його віддали на вигодовування до української селянки у містечко Винники під Львовом. З її молоком він всмоктав і любов до землі свого народження, яка не покидала його до кінця життя.

Згодом, уже будучи письменником, Захер-Мазох багато з почутого з уст годувальниці вплітав у канву своїх німецькомовних новел. Коли Леопольду було 12 років, сім'я переїхала до Праги, де хлопчик вивчив німецьку мову, якою згодом писав свої твори.

Як бонуса за те, що ви дочитали до кінця :), "Історична Правда" пропонує легендарну пісню Venus in Furs не менш легендарного Лу Ріда із Velvet Underground. У "Венері в хутрі" 1967 року, названій за найвідомішою Захер-Мазоховою повістю 1869 року, рефреном повторюється "Северин, Северин" - на честь героя повісті Северина Куземського.

 

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.