Спецпроект

У Львові вшанували молодь, засуджену комуністичним режимом під час "Процесу 59-ти"

Вшанування розпочалося із поминальної відправи у Музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького". Серед присутніх була і учасниця "Процесу 59-ти" Ольга Попадин.

"За 4 місяці пройшло слідство. Тепер воно тягнеться роками. На суді задали провокативне запитання "Як ви ставитеся до радянської влади?". "Наскрізь негативно", - відповідали учасники процесу. Серед нас була 15-річна Марійка Наконечна. Їй задали інше запитання. "Якби ти отримала наказ застрілити батька Сталіна?", вона відповіла "Я би застрілила". Така рішучість здивувала їх. Коли оголошували вироки, і звучало "розстріл", "розстріл"... 42 рази, у кожного серце морозом покривалося", - розповіла Ольга Попадин.

Достеменно невідомо, де поховано розстріляних під час "Процесу 59-ти", очевидці кажуть, що їх поховано на Білогородському кладовищі.

Громадський діяч Ірина Калинець зазначила у своєму виступі, що "сьогодні, повторюється те саме, що було 70 років тому, під час "Процесу 59-ти". "Є звинувачення, тиск, неправомірні затримані. Чому для запорізького мера є тероризмом те, що завдали нищення пам'ятникові ідолу? Не думаю, що хлопці, яких затримали, які знають історію України, готували терористичний акт. Руйнування ідола не є вищим людини", - зазначила Ірина Калинець.

За повідомленням Zaxid.net, вшанування відбулося за участі духовенства УГКЦ, семінаристів Львівської духовної семінарії Святого Духа, керівництва Львівської облдержадміністрації, Львівської обласної ради, Львівської міської ради, представників інтелігенції, молодіжних та ветеранських громадських організацій.

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.