Спецпроект

Бельгійський дослідник каже, що розгадав таємницю скарбів тамплієрів

Бельгійський філолог Руді Камбіо, що спеціалізується на середньовічній літературі, стверджує, що скарби лицарського ордену тамплієрів можуть зберігатися в Бельгії, в містечку Водек в провінції Ено.

Бельгійський філолог Руді Камбіо, що спеціалізується на середньовічній літературі, стверджує, що скарби лицарського ордену тамплієрів можуть зберігатися в Бельгії, в містечку Водек в провінції Ено.

Про це повідомляє Інтерфакс-Україна з посиланням на брюссельську газету "Суар".

Згідно з публікацією, валлонський міністр історичної та культурної спадщини Бенуа Лютжен дав вказівку своїм співробітникам бути готовими до організації археологічних розкопок у цій місцевості, яку називають у Валлонії Країною пагорбів.

На висновки про поховання скарбів хрестоносців в Ено дослідник старовинних текстів вийшов випадково.

Він задався метою довести, що знамениті "Пророцтва магістра Мішеля Нострадамуса", або "Центурії", не можуть належати перу прованського лікаря, алхіміка і астролога.

На думку Камбіо, твір, авторство якого нібито приписав собі Нострадамус, не міг бути написаний в середині XVI століття.

Він, згідно з його висновками, належить перу пікардійського ерудита і написаний двома століттями раніше.

Камбіо знайшов у тексті пікардійські і фламандські слова, які, як він стверджує, не міг вживати прованський автор XVI століття. Ймовірний плагіатор відредагував текст, але, на думку філолога, не зміг приховати всіх слідів істинного авторства.

Подальші дослідження привели Камбіо до висновку, що справжнім автором тексту є Ів де Лессін, 15-й абат Цистерцианського абатства Камброн, заснованого в 1148 році монахами-посланцями Святого Бернара і яке розташовувався між сучасними бельгійськими містами Монс і Ат.

Філолог вважає, що Нострадамус під час паломництва в Камброн заволодів текстом де Лессіна.

Бельгійський дослідник побачив у закодованому, як нерідко бувало у середньовічних авторів, тексті вказівку на сім маршрутів, які ведуть до скарбу, захованого нібито за дорученням магістра Жака де Моле тамплієрами в 21 бочці у зв'язку зі знищенням ордена в 1307 році французьким королем Філіппом Красивим.

Одним із цих маршрутів скористалися тамплієри для доставки своїх скарбів, а інші шість призначені для того, щоб майбутній лідер відродженого ордена, іменований у "Центуріях" Очікуваним, міг з цього тексту визначити місце скарбу.

Камбіо стверджує, що знайшов це місце за деталями маршрутів. 

"Скарб тамплієрів", в якому нібито зберігаються золото і коштовності, предмети культу, реліквії й архіви, необхідний для відновлення діяльності ордену, оточений легендами і чутками.

Різні дослідники та авантюристи намагалися визначити його місцезнаходження протягом століть. Цьому скарбу присвячено кілька сторінок скандальної книги Майкла Бейджента, Річарда Лі, Генрі Лінкольна "Свята кров і Святий грааль", яка надихнула письменника Дена Брауна на створення "Коду да Вінчі".

Загадковості відкриття Камбіо додає той факт, що передбачуване місцезнаходження скарбу виявилося точно в місці, де сім'я Камбіо проживає з XIII століття, і це змушувало філолога кілька разів починати дослідження з нуля, не довіряючи такому збігу.

Автор "Суар" питає: "Чи покажуть одного разу розкопки, що 66-річний Руді Камбіо - і є той самий Очікуваний з "Центурій"?

Сам дослідник у відповідь на це стверджує, що його "єдиною метою є віддати належне пам'яті Іва де Лессіна, чий головний твір присвоїв собі самозванець".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.