Спецпроект

Російський історик - проблема не в Бандері, а в міфі про існування окремого українського народу

"Треба відновити історичну справедливість. Будь-який історик скаже, що Грушевський - казкар. Але його концепція була сприйнята й іншими колишніми республіками СРСР, які таким чином легітимізують власну владу".

"За всіма критеріями, безумовно, Степан Бандера не може вважатися героєм Україні" - про це в інтерв'ю кореспонденту ІА REGNUM заявив російський історик Олександр Колпакіді, коментуючи скасування судом указу екс-президента Віктора Ющенка про присвоєння звання героя України лідерові ОУН.

На думку Колпакіді, автора книг "Внешняя разведка России", "Империя ГРУ", "КГБ. Спецоперации советской разведки", більшість населення України ніколи не вважала Бандеру героєм. "Можливо, якийсь час його вважає таким певна частина Західної України, але більшість населення його ніколи не сприймала. Навіть ті, хто захоплювалися діяльністю бойовиків УПА і тим же Романом Шухевичем, завжди з презирством ставилися до Бандери. Він продажний, дрібний, верескливий політикан, тупий, без всяких талантів: писав погано, виступав погано, поганий конспіратор, ніколи особисто не брав участі у терактах. Шухевич теж не відрізнявся великим розумом, але він хоча б був мужній, бойовик, бандит, який дійсно погубив масу народу, багато років проходив підготовку в німецьких розвідувальних школах, одним словом - був великий негідник. Це розуміють і говорять навіть самі українські націоналісти ", - заявив російський історик.

Вчений додав, що основна проблема України не в Бандері і Шухевичі.

Проблема в тому, на думку Колпакіді, що двадцять років тому Україні була нав'язана "концепція Грушевського": "помилкова, заснована не на історії, не на фактах, а на міфах про існування якогось окремого українського народу зі своєї державністю. Ось основа".

Як зазначив історик Колпакіді, якщо Партія регіонів дійсно хоче змінити свої відносини з Росією, вона має змінити саму концепцію історії України. Скасування указу - це правильний крок, але це дрібниця, вважає експерт. "Справа не в Бандері, справа в самій концепції. Треба поміняти її, при цьому російська сторона не повинна вимагати заміни одних міфів новими. Треба просто відновити історичну справедливість. Будь-який історик скаже, що Грушевський - казкар. Але його концепція була сприйнята не тільки на Україні, а й іншими колишніми республіками СРСР, які таким чином створюють легітимацію власної влади. Мало того, ця легітимація може будуватися тільки на основі русофобії ", - вважає співрозмовник російського агентства.

До слова, REGNUM вважається інформагентством близьким до Кремля, тим показовішою є антиукраїнська брутальність слів історика Колпакіді. 

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.