Спецпроект

В країні немає центру вироблення спільної історичної політики - історик

Історик Юрій Шаповал, коментуючи повідомлення про скасування рішенням суду указу про присвоєння Степану Бандері звання Героя України, зауважив, що "не в судах такі питання вирішуються".

Про це історик заявив в ефірі каналу ТВі.

"Яка мотивація суду? Питання про Бандеру не є юридичним питанням. У нього очевидне політичне підґрунтя. Це питання про існування держави під назвою Україна. Влада не знає, що з цим робити" - підкреслив пан Шаповал.

"Тінь Степана Андрійовича не дає комусь спати в цій країні. Теперішня влада ніяк не визначиться... що робити з "історичною спадщиною" попереднього президента Віктора Ющенка" - каже історик.

Пан Шаповал вважає, що в країні немає єдиного центру вироблення гуманітарної політики.

"Хто намагається зробити якісь надрегіональні міфи, образи, концепції? Хто намагається країну об'єднати? Хто сьогодні достеменно знає про того Бандеру тепер? Хто знає, що бандерівці знищили 30 тисяч людей, здійснивши різного роду акції до середини 50-х років, починаючи з 44-го року. А радянська влада в Західній Україні репресувала 500 тисяч людей, з них майже 200 тисяч були розстріляні. Хто про це знає?" - наголосив історик.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.