Спецпроект

ЯНУКОВИЧУ БАНДЕРА НЕ ГЕРОЙ

Офіційний сайт президента України Віктора Януковича повідомляє - президентський указ його попередника Віктора Ющенка "Про присвоєння Степану Бандері звання Герой України" скасовано.

Янукович за рік не знайшов політичної волі виконати власну обіцянку,  прикрившись рішенням судової інстанції.

 

В указі зазначено - "Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року був задоволений позов громадянина Оленцевича Володимира Едуардовича до Президента України В.Ющенко, третя особа - Бандера Степан, про визнання незаконним та скасування Указу Президента України від 20 січня 2010 року №46 "Про присвоєння С.Бандері звання Герой України". Указ скасовано.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2010 року постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 квітня 2010 року залишено без змін. Рішення набуло законної сили. Указ скасовано".

Для чого в офіційному повідомленні прес-служби двічі повторили виділене речення, на жаль, не зрозуміло.

Раніше адвокат Степана Бандери Роман Орехов стверджував, що Бандеру могли нагородити званням Героя України посмертно - "небіжчик не має громадянства. Відтак говорячи "посмертно", нагоро­джуємо того, хто вже не має жодних громадянських, цивільних або політичних прав".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.