Спецпроект

Перемогу в 1/32 фіналу кубка фани "Манчестер Юнайтед" відзначили гімном СРСР

У Британії наприкінці матчу 1/32 фіналу Кубка Англії між командами "Манчестер Юнайтед" і "Ліверпуль" пролунав гімн Радянського Союзу.

Про це повідомляють "Українські Новини".

Буквально через кілька секунд після того, як свисток арбітра Говарда Вебба повідомив про перемогу господарів, з динаміків залунав гімн СРСР у виконанні військового хору неіснуючої нині держави.

Багато вболівальників "Манчестер Юнайтед" навіть не зрозуміли, в чому справа, але більш інформовані шанувальники клубу розповіли, що це пов'язано з одним із найбільших фанатських рухів клубу під назвою Red Army (червоний - клубний колір команди), а також тим фактом, що Манчестер позиціонує себе як робоче місто.

Тим часом, МЮ виграв зустріч із рахунком 1:0 і вийшов в 1/16 фіналу, де зустрінеться із "Саутгемптоном".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.