Спецпроект

Огризко: в очах Кремля Україна - "историческое недоразумение"

Ставлення в Кремлі до України за ці 20 років ніяк не змінилося. У їхніх очах ми були і залишилися "хохлами", таким собі "історіческім недоразумєнієм", яке треба пошвидше виправити.

Про це в інтерв'ю УНІАН заявив екс-міністр закордонних справ, заступник голови політради партії "Наша Україна" Володимир Огризко.

Колишній міністр вважає, що прем'єр РФ Володимир Путін привселюдно образив мільйони українців, які загинули і які ще живі, закрив у Росії українську організацію і бібліотеку.

"Найприкріше те, що ці речі продовжуватимуться, - зазначив Огрзико. - Залишається лише сподіватися, що теперішня влада врешті зрозуміє, що панове у Москві розуміють співрозмовника лише в одному випадку: коли він має позицію. Коли ж її немає,  претензій та зазіхань стає щоразу більше. Треба просто відкрити підручник справжньої російської історії і трошки його почитати".

На думку Огризка, нинішньому складу МЗС варто активніше реагувати на "історичні" заяви представників Росії:

"Щодо ж коментарів, які дає наше МЗС, за таку державу стає просто соромно. Дехто, правда, сміється, але від того не легше. Уявіть собі реакцію будь-якої європейської країни на такі речі… Але ж ні, там такого взагалі не може бути".

"Уявіть собі, що таке відбулося б ще пару років тому. Безумовно, МЗС не мовчало б, - сказав екс-міністр. - Обов’язково були б відповідні дії: дуже чіткі і зрозумілі. А сьогодні на нього навіть не зреагували. Мабуть, дана вказівка, що ковтати все, чим у нас плюнуть. Ось і все".

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.