Спецпроект

У Януковича хочуть повернення скіфського золота з США

Колекція скіфського золота, вивезена в США за домовленістю з попередньою українською владою для проведення виставки, повинна бути повернена на батьківщину якомога швидше.

Так вважають в адміністрації президента України Віктора Януковича, повідомляє "Інтерфакс".

Заступник глави адміністрації президента України Ганна Герман розповіла журналістам у середу в Києві, що "сьогодні отримала офіційну довідку від Міністерства культури про те, що колекція перебуває (у США - ІФ) з 19 жовтня і 19 грудня повинна була повернутися в Україну, але цього не відбулося ". 

"І це все, що ми зараз знаємо. Але ми знаємо про те, що є спроби продовжити термін її перебування. Але домовленість була такою, якою була. Дати були визначені ... Тому я вважаю, що нам треба ставити питання дуже гостро, суспільству треба питання ставити дуже гостро. Скіфське золото має повернутися в Україну", - підкреслила Г. Герман.

Як повідомило агенції "Інтерфакс-Україна" інформоване джерело, уряд США свого часу надав гарантії України щодо своєчасного повернення колекції скіфського золота.

Міністр культури України Михайло Кулиняк повідомив журналістам, що мова йде про експонати з приватної колекції "Платар".

Колекція "Платар" раніше належала колекціонерові бізнесменові Сергію Платонову, який пішов з життя в 2005 році у віці 58 років. Нині колекцію з тисяч предметів старовини (частину її, 1315 експонатів із золота, срібла та бронзи в 2001 році С. Платонов передав державі) зберігає голова ради директорів металургійної компанії ІСД Сергій Тарута.

У 2008 р. 1000 експонатів колекції вперше возили за кордон - до Варшави (предмети трипільської культури, скіфське і грецьке золото). Проте, за повідомленнями преси, виставка археологічних пам'яток "сумнівного походження" викликала неприйняття польської та міжнародної музейної спільноти. 

За інформацією ЗМІ, у вересні поточного року керівництво правління Фонду міжнародного мистецтва та освіти (США) також висловило обурення у зв'язку з домовленістю про експонування у США експонатів "Музею національного культурного надбання "Платар".

Сьогодні співвласником колекції є син С. Платонова Микола Платонов. Назва колекції походить від прізвищ власників - ПЛАтонов-ТАРута.

Нагадаємо, що сьогодні Віктор Янукович закликав розібратися з нелегальними колекціями археологічних знахідок.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.