Спецпроект

Янукович погрожує суворим покаранням за маніпуляції з культурною спадщиною

Крім того, президент вважає за необхідне закріпити на законодавчому рівні охоронний статус територій, що знаходяться у списку світової спадщини ЮНЕСКО та їхніх буферних зон.

Президент України Віктор Янукович попереджає про відповідальність за маніпуляції з об'єктами культурної спадщини і заявляє про необхідність законодавчого закріплення охоронного статусу територій, що знаходяться у списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Я буду вимагати суворого покарання за протиправні дії, маніпуляції об'єктами культурної спадщини. Ми зараз цю роботу проводимо разом з правоохоронними органами. І я хочу застерегти всіх - про це говорю публічно - у кого є такі плани на майбутнє", - сказав він на засіданні Гуманітарного ради при президенті України в середу в Києві.

Про сутички під час візиту в Україну міжнародних експертів ЮНЕСКО читайте тут

Глава держави звернув увагу, що в рамках адміністративної реформи необхідно усунути існуючу в цій сфері "розпорошеність" повноважень та фінансових ресурсів, відсутність координації у діях чиновників.

На думку В. Януковича, це негативно впливає на збереження культурної спадщини, історико-культурних заповідників, музейних колекцій.

Крім того, президент вважає за необхідне закріпити на законодавчому рівні охоронний статус територій, що знаходяться у списку світової спадщини ЮНЕСКО та їхніх буферних зон, передбачити створення при таких територіях Наглядових рад з числа представників органів влади, державних структур з охорони культурної спадщини, громадськості, міжнародних експертів ЮНЕСКО.

Глава держави також наполягає на введенні мораторію на будівництво в межах буферних зон об'єктів культурної спадщини.

Про те, що хочуть побудувати в історичному серці Києва, читайте у розділі "Блогосфера"

В. Янукович також запропонував підготувати і внести найближчим часом на розгляд парламенту законопроект про внесення змін до Закону про охорону культурної спадщини, передбачивши в ньому статус об'єктів зі списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Довідка "Історичної Правди": Україна у Світовій спадщині представлена п'ятьма об'єктами: собором Святої Софії і Києво-Печерською лаврою в Києві, історичним центром Львова, буковими пралісами Карпат і геодезичною дугою Струве.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.