Спецпроект

Табачник Путіну: Внесок України в перемогу над нацизмом - беззаперечний

Міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник відзначає, що внесок кожного із союзників антигітлерівської коаліції в перемогу над фашизмом у Другій Світовій війні абсолютно беззаперечний.

"Внесок кожного із союзників антигітлерівської коаліції ... він величезний і абсолютно беззаперечний", - сказав він журналістам у середу в Києві, коментуючи заяву прем'єр-міністра РФ Володимира Путіна, що Росія змогла б перемогти у Великій Вітчизняній війні без участі України.

Про це повідомляє "Інтерфакс".

"Думаю, що внесок України у досягненні перемоги у Великій вітчизняній війні назавжди закріплений в пам'яті будь-якого з учасників хоча б тим, що в Україні загинуло близько 4 мільйонів мирного населення, - зазначив Табачник, - і близько 4,5 мільйонів людей не повернулися з фронту".

Про людські втрати України під час Другої світової війни читайте в довідці "Історичної Правди" під заявою Путіна

Як повідомлялося, раніше, відповідаючи на питання про те, що СРСР навряд чи переміг би у Великій Вітчизняній війні, якщо б Росія і Україна в той момент були різними державами, В. Путін сказав:

"Я дозволю з Вами не погодитися, коли Ви сказали, що якщо б ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно б перемогли, тому що ми країна переможців".

"Якщо ми подивимося статистику часів Другої світової війни, то з'ясується, що найбільші втрати у Великій Вітчизняній війні зазнала саме РСФСР - більше 70% втрат, - сказав тоді Путін. - Це означає, що війна виграна, не хочу нікого ображати, але в основному за рахунок ресурсів людських та індустріальних ресурсів Російської Федерації. Це історичний факт, це все в документах є".

 
Про те, за рахунок чиїх індустріальних ресурсів СРСР виграв війну з нацизмом, читайте в розділі "Дайджест"

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.