Спецпроект

Анонс: презентація книги Георгія Касьянова "Danse macabre: голод 1932-1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті - початок 2000-х)"

Завтра, 21 грудня, в Центрі польських та європейських студій НаУКМА відбудеться презентація книги проф. Касьянова "Danse macabre: голод 1932-1933 років у політиці, масовій свідомості та історіографії (1980-ті - початок 2000-х)" (Інститут історії України НАН України. - К.: Наш час, 2010. - 271 с.).

 

Чому і як переписується історія? Наскільки професійний історик може бути автономним від впливу політики і суспільної думки?

Як політика впливає на історіографію, а професійні історики - на політику? Що таке історична пам'ять: реальний образ минулого чи умоглядна конструкція?

Як "тягар минулого" впливає на сучасність?

Чому питання історії стають підставою для міжнародних конфліктів?

Як формується історичний дискурс влади і якою є влада дискурсу?

Ці та інші питання взаємодії історіографії, політики та масової свідомості розглядаються на прикладі конструювання та поширення історичного образу голоду 1932-1933 років - Голодомору - в Україні та поза її межами.

Початок заходу о 16.30.

Адреса: Національний університет "Києво-Могилянська академія", вул. Волоська 10, корпус 6.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.