Спецпроект

Хорошковський: "Ми й далі розсекречуємо архіви, але вони цікавлять тільки 600 людей на рік"

Розсекречування архівів аж ніяк не є основним завданням СБУ, але робота над відкриттям архівних матеріалів по Голодомору і УПА не припинялася ані на день.

Про це голова СБУ Валерій Хорошковський повідомив в інтерв'ю "Сегодня".

"У поточному році було розсекречено більше 800 архівних справ, а це 1200 томів! - сказав Хорошковський. - Для того, щоб переконатися в цьому, кожен громадянин може прийти до нашого інформаційно-довідкового залу відкритого електронного архіву. Туди навіть пропуск не потрібний. Такі ж зали працюють в регіональних управліннях СБУ. Інша справа, що в 2010 році ці зали відвідало всього 600 осіб".

Голова СБУ висловив сумнів, що Служба безпеки України могла займатися фальфифікаціями документів про Голодомор на догоду попередній владі.

"Зазначу лише, що робота з відновлення історичної правди, безумовно, є важливою частиною діяльності Служби, - сказав Хорошковський. - Але аж ніяк не основний. У нас є багато інших нагальних завдань".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.