Спецпроект

Литовський уряд: "Так, литовці співпрацювали з нацистами. І цієї провини ми не заперечуємо"

У Литві не залишилося таємниць у питаннях Голокосту і співпраці місцевого населення з нацистами, заявив литовський прем'єр Андрюс Кубілюс напередодні свого візиту до Ізраїлю.

"Немає жодної нерозкритої правди про те, яка трагедія тут сталася, на цій землі для єврейської громади, і те, що в цій трагедії брали участь і литовці - це ми давно сказали самі собі і своєї провини ніколи не заперечували", - цитує заяву Кубілюса в ефірі литовського радіо Інтерфакс. 

Прем'єр також зазначив, що наступний рік в Литві оголошено роком пам'яті про Голокост. У 2011 році держава має намір подбати про облаштування пам'ятного місця масового знищення євреїв у Паняряй та інших місцях у Литві, що свідчать про геноцид. 

За словами А. Кубілюса, уряд поставив мету поглибити у Литві знання про євреїв - вихідців з Литви, а парламент, у свою чергу, повинен прийняти рішення про компенсації за майно єврейських громад, присвоєне тоталітарними режимами. 

"Ми хочемо повернути в Литву більше інформації про культуру литваків (литовських євреїв - Історична Правда), про цей величезний пласт культурної спадщини, який ми поки що не надто добре знаємо", - сказав прем'єр-міністр Литви.

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.