Спецпроект

Нацбанк випустив монету, присвячену Качанівці і Тарнoвським

Національний банк України 29 листопада 2010 року ввів в обіг пам`ятну монету "Родина Тарнoвських" номіналом 10 грн. з серії "Славетні роди України".

Монета виготовлена зі срібла 925 проби, якість чеканки - "пруф", маса у чистоті - 31,1 г, діаметр - 38,6 мм, наклад - 10 тис. штук. Проба – Ag 925, повідомляє УНІАН.

На аверсі монети вгорі розміщено малий Державний герб України, напис півколом "Національний банк України”, внизу рік чеканки монети "2010", номінал – "ДЕСЯТЬ ГРИВЕНЬ" і зображено родове гніздо Тарнoвських - маєток у Качанівці, під яким напис, - "КАЧАНІВКА/ЧЕРНІГІВЩИНА".

На реверсі монети зображено найвідоміших представників роду: у центрі на орнаментальному тлі фігура Василя (молодшого), під якою роки його життя 1838-1899, зліва і справа - портрети з написами: «ГРИГОРІЙ/1788-1853» і «ВАСИЛЬ/1810-1866», вгорі розміщено герб роду і напис півколом «РІД ТАРНOВСЬКИХ».

Пам`ятна монета є дійсним платіжним засобом України і обов`язкова до прийняття без обмежень за її номінальною вартістю в усіх видам платежів, також для зарахування на розрахункові рахунки, вклади, акредитиви і для переказів.

 

Довідка: Монета присвячена відомому українському козацько-старшинському роду, який прославився своєю меценатською і добродійною діяльністю і з якого походили відомі діячі Гетьманщини - сотники і полковники.

До нього належав Василь Тарнoвський-молодший, завдяки унікальній колекції якого було засновано Музей українських старожитностей у місті Чернігові.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.