Спецпроект

У WikiLeaks були попередники у вигляді Льва Троцького - швейцарська газета

Роль WikiLeaks того часу виконало МЗС під керівництвом Льва Троцького. Більшовики отримали владу, пообіцявши вийти з "імперіалістичної та незаконної" війни, і Троцький наказав роздобути таємне дипломатичне листування.

Розголошення таємниць у всі часи призводило до дестабілізації, і в цьому у сайту WikiLeaks, який оприлюднив секретну переписку американських дипломатів, є попередники, пише Джоель Кунтц у швейцарській газеті Le Temps.

Коли російські революціонери взимку 1917 року опублікували секретні угоди царського уряду 1915-1916 років про розподіл Південної Європи і Малої Азії, кардинально змінилася вся картина війни: виявилося, що солдати гинули за цілі, про які вони не знали і які були їм зовсім чужі.

"Поява в публічному просторі текстів, які свідчать про домовленості приватного порядку, мала трагічні наслідки", - цитує Кунтца "ИноПресса".

Роль WikiLeaks того часу виконало міністерство закордонних справ під керівництвом Льва Троцького. Більшовики отримали владу, пообіцявши вийти з "імперіалістичної та незаконної" війни. Щоб довести це, достатньо було продемонструвати її справжні цілі.

Троцький наказав роздобути таємне дипломатичне листування, щоб підтвердити чутки про секретні домовленості між державами.

Про те, як "Історична Правда" побувала на могилі Троцького, читайте в рубриці "Екскурсії"

"Так громадяни Російської імперії дізналися, що цар вступив у війну, щоб завоювати Константинополь і міцно закріпитися на Балканах. Було доведено, що це не народна війна, тому її слід було негайно закінчити", - пише Кунтц. 

Більшовики сподівалися укласти з Германією сепаратний мир без анексій, зберігши за народами право на самовизначення.

Але нічого подібного не сталося: підписаний у березні 1918 року Брест-Литовський мирний договір був катастрофою як для Росії, так і для прав народів.

У викритої більшовиками та європейськими лівими таємної дипломатії був іще один ворог - Вудро Вільсон. Американський президент був переконаний, що таємна дипломатія стала однією з причин війни, і ненавидів її.

"Правила гри мають змінитися, - казав Вільсон, ніби вторячи Леніну і Троцькому - Нова дипломатія, відкрита та прозора, повинна покласти початок новому світовому порядку ".

"Більшовицька Росія, яка першою поставила новий тон дипломатії в Європі, перша ж і зрадила нові принципи своїми поліцейськими методами, котрі в кінцевому підсумку виявилися настільки ж таємними, як і царські.

Що стосується батьківщини Вудро Вільсона, то публікації WikiLeaks показали, що відкрита дипломатія ще не є гарантією проти брехні", - резюмує автор статті.

Про те, як WikiLeaks зробили війну в Іраку найбільш документованою в історії, читайте тут 

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.