Спецпроект

В Києві розкажуть, за яким же підручником з історії хочуть вчитися учні

Дослідники звернулись до безпосередніх користувачів підручників - учнів та їхніх батьків - щоб дізнатися, як вони сприймають та оцінюють зміст підручників із вітчизняної та всесвітньої історії та за якими підручниками хотіли би вчитися?

29 листопада 2010 року об 11:00 в інформаційній агенції "Укрінформ" громадська організація "Європейська дослідницька асоціація" оприлюднить результати дослідження громадської думки щодо змісту підручників з історії України та всесвітньої історії з точки зору етнічної, культурної та гендерної толерантності.

Про це повідомляють організатори дослідження.

Вперше за роки незалежності дослідники звернулись до безпосередніх користувачів підручників - учнів та їхніх батьків - щоб дізнатися, як вони сприймають та оцінюють зміст підручників із вітчизняної та всесвітньої історії та за якими підручниками хотіли би вчитися?

Метою дослідження було вивчити та представити оцінку й очікування користувачів щодо змісту підручників історії, співставити їх із думкою професійних вчителів історії з усієї України та донести результати дослідження до розробників підручників та громадського загалу.

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.