Спецпроект

У Києві показують печатки - від Київської Русі до Нестора Махна (ФОТО)

"Кожна печатка – це жива історія, адже через печатки відновлюється хід подій з життя України, можна прочитати біографії людей, родин, які колись жили…"

Науковці представили у Києві невідомі дотепер знахідки: печатку князя Ярослава Мудрого, київську магістратську печатку ХVІІ століття та револьверний барабан Нестора Махна з вигрануваним штампом. 

Це перша демонстрація унікальних знахідок Інституту археології та Інституту української археографії імені Михайла Грушевського. Ці речі знайдено під час досліджень і розкопок у старих кварталах Києва, повідомляє "Київпрес" із посиланням на радіо "Свобода".

За словами історика Олександра Алфьорова, "кожна печатка, кожна матриця – це жива історія, адже через печатки відновлюється хід подій з життя України, можна прочитати біографії людей, родин, що колись жили…"

Револьверний барабан з печаткою Нестора Махна

У музеях та приватних колекціях України, за словами історика Олега Ондороженка, зберігаються унікальні печатки – реліквії часів Київської Русі, Речі Посполитої, Російської імперії та України доби козаччини.

Їх досліджують українські, польські, російські й литовські науковці, які 19 – 20 листопада зібрались у Києві на Міжнародний з’їзд сфрагістів (сфрагісти – дослідники печаток).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.