Спецпроект

Росія анулювала свідчення смоленських диспетчерів. Поляки хочуть нового допиту

Російська прокуратура анулювала свідчення диспетчерів Смоленського аеродрому, дані під час їхнього першого допиту 10 квітня 2010 року – в день катастрофи літака Президента Польщі Леха Качинського.

Як передає кореспондент УНІАН у Польщі, про це повідомив сьогодні у Варшаві прокурор Окружної військової прокуратури Іренеуш Шельонг.

Він зазначив, що польські слідчі через рішення російської прокуратури не зможуть використати дані першого допиту диспетчерів як доказ.

“Щоб ми могли це використати як доказ, вони (свідчення) повинні відповідати як російському, так і польському законодавству. Рішення російської прокуратури про визнання цих свідчень недопустимими призводить до того, що одна з цих умов – втрачена”, - сказав він.

Пан Шельонг зазначив, що польські слідчі планують добиватися проведення ними допиту російських диспетчерів. "Ця обставина (анулювання свідчень) ще більше переконує нас у такій необхідності", - сказав він.

Водночас польська газета Rrzeczpospolita написала сьогодні про різні свідчення диспетчерів у документах допиту 10 квітня і пізніших.

Зокрема, за даними видання, яке посилається на власні джерела, під час допиту у день катастрофи Павло Плюсін заявив, що повідомив екіпажу урядового Ту-154 про видимість 400 метрів, тоді як вона була 800 метрів, щоб це переконало пілотів не намагатися посадити літак.

В останніх свідченнях він уже говорить про те, що на той момент видимість дійсно була лише 400 метрів.

Крім того, другий диспетчер, Віктор Риженко під час першого допиту розповів про присутність у контрольній вежі третьої особи, якою мав би бути полковник Краснолуцький. А в його останніх свідченнях навіть згадки про нього (полковника) немає.

Та найголовніше, вважає газета, що в останніх свідченнях диспетчери заявили, що політ літака Леха Качинського здійснювався за цивільними процедурами.

“Це дуже несподівано, бо у попередніх свідченнях таких заяв не було. А з контексту квітневих свідчень можна було зробити висновок про військові процедури”, - пише газета.

Rrzeczpospolita зазначає, що застосування цивільних процедур під час польоту зменшує відповідальність диспетчерів, оскільки остаточне рішення про посадку приймає екіпаж літака.

Як повідомляв УНІАН, 10 квітня 2010 року Президент Польщі Л.Качинський з дружиною та делегацією польських високопосадовців загинули в авіакатастрофі під час заходження на посадку на військовий аеродром у Смоленську літака Ту-154.

Найбільша польська опозиційна партія „Право і справедливість” (PiS), співзасновником якої був Л.Качинський, практично від самого початку розслідування причин катастрофи заявляє, що ні польська, ні російська влади не хочуть провести об’єктивне розслідування.

На думку низки експертів, причиною катастрофи літака могли бути неправильні дані, надані екіпажу Ту-154 диспетчером Смоленського аеродрому.

Розшифровку останніх 40 хвилин розмови в кабіні польського Ту-154 читайте у розділі "Дайджест"

Вечір п'ятниці. Останні години перед Чорнобилем

«Я маю кілька питань, багато питань», — пролунав схвильований голос Трегуба. «Це не телефонна розмова. Без мене не починайте», — коротко відповів Дятлов. Ще через деякий час наче нізвідки зателефонував начальник Дятлова, сам Микола Фомін — він також наказав Трегубу не починати без Дятлова. Зміна нарешті була готова приступити до зупинки реактора. Ураховуючи, що це випробування мало зайняти трохи менше ніж дві години, Трегуб розраховував завершити все до кінця своєї зміни, тобто до півночі 25 квітня. Вони мали поквапитися. Та де ж був Дятлов?

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.