Спецпроект

У Європі відзначили день перемир’я

У Європі відзначили день перемир'я. У Парижі в четвер поклали квіти до пам'ятника невідомому солдату під тріумфальною аркою. У містах Великобританії пройшли пам'ятні церемонії.

За океаном, у Сполучених Штатах також відзначали день ветеранів. 11 листопада в Європі згадували загиблих у двох світових війнах. Саме цього дня у 1918 році настало перемир'я у кривавій війні, що забрала життя 10 мільйонів солдат і офіцерів різних національностей.

Дев'яносто два роки тому о 5-й годині ранку Німеччина погоджується на перемир'я, підписавши про це угоду з Францією у залізничному вагоні на коліях у Комп'єнському лісі.

За цією угодою, Перша світова війна припинена, німці повинні покинути окуповані території. В окопах панує радість. На вулиці Парижа, Брюсселя, Лондона та Нью-Йорка вийшли мільйони людей, щоб святкувати завершення смертельної агонії, яка від 1914 року поглинула весь цивілізований світ. Тим часом, на деяких фронтах все ще гинуть солдати й офіцери, а остаточний мир укладуть кількома місяцями пізніше у Версалі.

За підрахунками істориків, цей, один із наймасштабніших збройних конфліктів в історії людства, разом із епідеміями та голодом забрав життя 20 мільйонів людей.

Живих свідків та ветеранів Першої світової війни в Європі майже не залишилося. Останній учасник воєнних дій з-поміж бельгійців помер у 2004 році.

Реконструкцію різанини в окопах Бельгії дивіться у розділі "Відео"

Тим часом, патріотичні церемонії, релігійні служби, хвилини мовчання та поминальні дзвони у багатьох європейських країнах у четвер стосувалися всіх без винятку загиблих і в Першій, і в Другій світових війнах.

Ритуальне покладання вінків до могили Невідомого солдата зранку здійснили і в Брюсселі. Відомий історик з університету міста Льєж Франсіс Балас розповів, що ця могила з'явилася не випадково і стала одним із численних місць пам'яті за загиблими воїнами.

"Цього невідомого солдата у 1922 році вибрали з-поміж 5 ексгумованих останків офіцерів, що не були ідентифіковані, - каже Франсіс Балас. - Домовини виставили на залізничній станції міста Брюге, і незрячий ветеран навмання поклав лавровий вінок на одну з них. Таким чином, обрали одного, а решту чотири тіла з почестями поховали на цвинтарі у Брюге".

Бельгійський історик додає, що поховання невідомого солдата у Брюсселі біля підніжжя Колони Конгресу відбулося 11 листопада 1922 року рівно об 11-й годині. Тодішній король Бельгії Альберт, що з родиною брав участь у церемонії, оголосив хвилину мовчання по всій країні. Спинялися й знімали головні убори навіть випадкові перехожі.

"Тоді, після символічного гарматного пострілу, у кожній церкві держави залунали поминальні дзвони", - розповідає Франсіс Балас.

Джерело: Радіо Свобода

Між неволею і незалежністю. 18-22 лютого 2014 року

Це не всі, але важливі свідчення тих жахливих днів, які змінили Україну. У майже похвилинний таймлайн увійшли події, які відбувалися у центрі Києва і мали (або могли мати) вплив на подальший перебіг політичних процесів. Хронологія останніх днів Революції Гідності.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.