Спецпроект

Військові дії Гітлера на третину були сплачені грабунком євреїв

Військові дії фашистської Німеччини на 30% були сплачені коштом пограбованих європейських євреїв, стверджують дослідники.

Через закони про конфіскацію нацистським чиновникам вдалося вилучити 120 мільярдів рейхсмарок (більше 19 мільярдів доларів), повідомляє "УП. Життя" з посиланням на британську газету "The Daily Mail".

Ці цифри були виявлені істориками в результаті вивчення діяльності Міністерства фінансів Німеччини за часів правління нацистів - з 1933-го по 1945-й роки.

Як свідчить професор історії Університету Кельна Ганс-Пітер Улльманн, який очолив трирічне дослідження, тогочасні податкові органи "активно працювали на фінансове зниження євреїв".

Податкова дискримінація євреїв розпочалася в 1934-му році. Ті з них, кому вдавалося поїхати з Німеччини до початку Голокосту, втрачали більшу частину своїх статків згідно з "податком на втечу".

Окрім того, нацисти конфісковували та продавали майно євреїв, які виїхали або ж були заслані до таборів смерті.

"Їхніми грішми було профінансовано щонайменше 30% військового потенціалу Німеччини", - зазначив Улльманн.

Податковими органами нацистів була вибудована ієрархія чиновників, "які виявляли помешкання й банківські рахунки та спустошували їх", свідчить представник Мюнхенського університету Крістіан Куллер.


Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.