Спецпроект

Битва за Київ 1943 року: радянські війська на Хрещатику, німецькі - на околиці (ФОТО)

На вихідних у Києві ходили парадом і стріляли німецькі і радянські війська часів Другої світової війни.

Близько тисячі одиниць відновленої техніки часів Великої Вітчизняної війни пройшло парадом по центральній вулиці Києва.

Участь у військовій реконструкції взяли близько 200 членів військово-історичних клубів з України, Росії, Білорусії. Вони колоною пройшли Хрещатиком у відреставрованому обмундируванні і зі зброєю часів війни.

 

Парад відбувся в рамках 7-го фестивалю військово-історичних клубів, що проводяться в українській столиці.

 

У рамках фестивалю також відбулося батально-історичне дійство - реконструкція епізодів боїв зі звільнення Києва в 1943 році, в яких була задіяна бойова техніка, зброя і автентична військова форма часів Другої світової війни.

 

Фестиваль організований об'єднанням "Червона зірка", студією імені Довженка і Музеєм реліквій сім'ї Шереметьевих.

 
 
 

Фото: УНІАН та Українські Новини

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.