Спецпроект

У Львові виставили нові документи про митрополита Шептицького

У вівторок у Львівському історичному архіві вперше були представлені численні документи про життя та діяльність митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Виставка, присвячена 145-річчю від дня його народження і 66-ї річниці від дня вічного спочинку.

 

 
Це - третя виставка, організована Центральним державним історичним архівом України у Львові за останні 19 років. І щоразу вперше експонуються нові документи. Тільки особовий фонд митрополита Андрея Шептицького, який зберігається у львівському архіві, налічує понад 1200 справ, ще чимало матеріалів складають церковні фонди.

Для експозиції виставки надали документи Івано-Франківський та Львівський обласні архіви.

Експозиція розповідає про родинне життя Шептицьких, покликання митрополита, його церковна діяльність, відновлення ним монаших чинів, піднесення рівня семінарій та створення Богословської академії у Львові, просвітницько-культурна, меценатська, пасторська-богословська діяльність, а також останні роки життя.

Під час першої виставки, присвяченій митрополитові Шептицькому на початку 90-х,  працівники архіву не мали доступу до більшості справ.

В експозиції виставлені герби, починаючи від Києво-Галицького митрополита Атаназія Шептицького і до митрополита Андрея, фотографії батьків Софії та Івана Шептицьких, семи братів митрополита, маєтку у Прилбичах, де 29 липня 1865 року народився Роман, майбутній митрополит.

Сам митрополит Андрей Шептицький приділяв у житті дуже важливе значення документам та їхньому збереженню для історії. При митрополії УГКЦ він створив архів, у якому працювали відомі історики та архівісти.

Зібраний митрополитом за життя архів тричі зазнавав руйнівних випробувань: у роки Першої Світової війни, коли був знищений родинний архів у Прилбичах, а це герби, стародавні рукописи, бібліотека, картини, ікони. З 1918 року родина знову старалась відновити свої архіви, але і його спіткала гірка доля: більшовики у 1939 знищили матеріали.

1 листопада 1944 року митрополит Андрей відійшов у вічний світ, за кілька місяців заарештували греко-католицьких владик. Архівні документи, які митрополиту вдалося зберегти, радянська влада викинула на подвір'я Собору Юра, а потім перевезла для переробки.

Однак якийсь чиновник зрозумів, що їх не можна нищити, і працівники архіву, по суті з-під ножів, витягували документи. Частина їх потрапила до історичного архіву у Львові, частина у Київ. Зберігаються родинні архівні матеріали і в Санкт-Петербурзі, які потрапили туди в роки Першої Світової війни.

Виставка демонструватиметься протягом місяця, а потім копії документів архів передасть на постійну експозицію до церкви у Прилбичі, родинне село Шептицьких.

Джерело: Радіо Свобода

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!