Спецпроект

У Львові виставили нові документи про митрополита Шептицького

У вівторок у Львівському історичному архіві вперше були представлені численні документи про життя та діяльність митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Виставка, присвячена 145-річчю від дня його народження і 66-ї річниці від дня вічного спочинку.

 

 
Це - третя виставка, організована Центральним державним історичним архівом України у Львові за останні 19 років. І щоразу вперше експонуються нові документи. Тільки особовий фонд митрополита Андрея Шептицького, який зберігається у львівському архіві, налічує понад 1200 справ, ще чимало матеріалів складають церковні фонди.

Для експозиції виставки надали документи Івано-Франківський та Львівський обласні архіви.

Експозиція розповідає про родинне життя Шептицьких, покликання митрополита, його церковна діяльність, відновлення ним монаших чинів, піднесення рівня семінарій та створення Богословської академії у Львові, просвітницько-культурна, меценатська, пасторська-богословська діяльність, а також останні роки життя.

Під час першої виставки, присвяченій митрополитові Шептицькому на початку 90-х,  працівники архіву не мали доступу до більшості справ.

В експозиції виставлені герби, починаючи від Києво-Галицького митрополита Атаназія Шептицького і до митрополита Андрея, фотографії батьків Софії та Івана Шептицьких, семи братів митрополита, маєтку у Прилбичах, де 29 липня 1865 року народився Роман, майбутній митрополит.

Сам митрополит Андрей Шептицький приділяв у житті дуже важливе значення документам та їхньому збереженню для історії. При митрополії УГКЦ він створив архів, у якому працювали відомі історики та архівісти.

Зібраний митрополитом за життя архів тричі зазнавав руйнівних випробувань: у роки Першої Світової війни, коли був знищений родинний архів у Прилбичах, а це герби, стародавні рукописи, бібліотека, картини, ікони. З 1918 року родина знову старалась відновити свої архіви, але і його спіткала гірка доля: більшовики у 1939 знищили матеріали.

1 листопада 1944 року митрополит Андрей відійшов у вічний світ, за кілька місяців заарештували греко-католицьких владик. Архівні документи, які митрополиту вдалося зберегти, радянська влада викинула на подвір'я Собору Юра, а потім перевезла для переробки.

Однак якийсь чиновник зрозумів, що їх не можна нищити, і працівники архіву, по суті з-під ножів, витягували документи. Частина їх потрапила до історичного архіву у Львові, частина у Київ. Зберігаються родинні архівні матеріали і в Санкт-Петербурзі, які потрапили туди в роки Першої Світової війни.

Виставка демонструватиметься протягом місяця, а потім копії документів архів передасть на постійну експозицію до церкви у Прилбичі, родинне село Шептицьких.

Джерело: Радіо Свобода

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.