Спецпроект

"Солідарність" на вулиці Мазепи

За іронією долі, демонтаж комуністичної системи розпочали працівники закладу імені Леніна - вождя радянських комуністів, який у теорії обіцяв людям свободу та добробут, а на практиці запровадив терор, довів країну до злиднів та неволі.

У приміщенні Київської міської галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1/І.Мазепи, 17) триває документальна виставка "Шляхи до свободи: через "Солідарність" до Європи з нагоди 30-річчя Незалежної Профспілки "Солідарність".  

На території Ґданської судноверфі ім. Леніна у Ґданську у серпні 1980 року народилась «Солідарність» - суспільно-політичний рух, який дав польському суспільству надію на здійснення мрій про незалежність.

18 днів страйку завершились 31 серпня, коли було підписано порозуміння між страйкарями та владою. Воно стало символічною датою початку кінця комунізму у Європі.

Ці події стали початком процесу краху комунізму у багатьох країнах. За іронією долі, демонтаж комуністичної системи розпочали працівники закладу імені Леніна - вождя радянських комуністів, який у теорії обіцяв людям свободу та добробут, а на практиці запровадив терор, довів країну до злиднів та неволі.

Виставка «Шляхи до свободи» розповідає про людей, які намагались втілити в життя мрії про незалежність поляків, що живуть у Польській Народній Республіці. Ця виставка присвячується усім їм. За рішенням Ялтинської конференції 1945 року було ліквідовано Другу Річпосполиту, а керівництво нової держави практично віддали Сталіну. Хоча Західна Європа визнала Ялтинський договір, Польща ніколи з ним не погодилась. Після війни, суспільство багато разів демонструвало свою любов до свободи.

Роки 1956, 1966, 1968, 1970, 1976, 1979, 1980, 1988 - це основні дати, що стали сходинками на польському шляху до свободи. Без розуміння цих моментів в історії незалежності не можна зрозуміти феномену, яким стала «Солідарність» 1980 року.

Виставка працює до 30 жовтня 2010 року. Вівторок-неділя 11:00-19:00

Огляд виставки з екскурсоводом: середа-п'ятниця 14:00-17:00, вівторок, субота, неділя 12:00-15:00

Замовлення екскурсій за тел.: 288-03-04

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.

Харитина Кононенко. "Та, що йшла за покликом Києва"

З відновленням незалежності Київ щороку вшановує Олену Телігу, лицарку й музу національно-визвольної боротьби. Проте жодна київська вулиця не має навіть невеличкого пам'ятного знака на честь Харитини Кононенко, на 6 років старшої за Телігу діячки, яка була активною учасницею Української революції в нашій столиці.