Спецпроект

Чи убивав Березовський російського тележурналіста?

Засуджений на 20 років за організацію убивства депутата Державної Думи РФ Галини Старовойтової Юрій Колчин дав показання слідству, де зокрема розповів про роль бізнесмена Бориса Березовського в убивстві журналіста та телеменеджера Владислава Лістьєва. Резонансний злочин стався ще 1 березня 1995 року, але слідство так і не змогло з'ясувати, хто замовив і хто застрелив гендиректора «ОРТ».

Як стало відомо виданню «Фонтанка.ру», слідча бригада МВС, яка розслідує діяльність «Тамбовського» організованого злочинного угруповання, зацікавилась Колчиним, який відбуває покарання. Відтак його етапували до Москви для продовження допитів.

Журналісти пишуть, що в одній з бесід Колчин розповів, що один із акціонерів «Общественного Российского Телевидения» Борис Березовський нібито був замовником злочину відносно Лістьєва і саме він звернувся до безпосередніх убивць через кримінального авторитета Костянтина Яковлєва на прізвисько «Могила».

Сам Березовський, який проживає в Лондоні і має статус політичного біженця, назвав слова Колчина «маячнею» та «ідіотизмом». Він сказав, що має свою версію, хто саме замовив вбивство популярного телеведучого, але не розповів про неї.

Раніше, нагадує Lenta.ru, прізвище опального олігарха звучало в контексті цієї справи. Зокрема, саме Березовського називав замовником американський журналіст Пол Хлєбніков (так само розстріляний у Москві як і Лістьєв).

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.