Спецпроект

У РПЦ Сталіна вже малюють на іконах

У боротьбі з "неканонічними" українськими православними церквами Московська патріархія не встигає відстежувати, що робиться, як кажуть, у неї під носом.

У храмі святого Миколи, який розташований у центрі Москви поблизу будівлями Російської державної бібліотеки в Москві, виявили ікону з зображенням... Йосифа Сталіна.  Вождь партії більшовиків і керівник безбожницької держави поруч канонізованої церквою Мотрони Московської - м'яко кажучи, дивне сусідство. 

 Благочинний храмів Центрального округу отець Володимир припустив, цитує його Delfi, що ікону могли написати у Покровському монастирі, де зберігаються мощі святої Мотрони. 

Існую легенда, що в 1941 році, на самому початку війни, коли нацистська армія наближалась до Москви, Сталін відвідав Мотрону і вона нібито сказала - "Русский народ победит, победа будет за тобой. Из начальства один ты не выедешь из Москвы". Офіційно ж, ні історики, ні ієрархи РПЦ не підтверджують факт такої зустрічі, вважаючи розмови про неї "мракобіссям".

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.