Спецпроект

Великих українців знову порахували. Зросла популярність Грушевського і Мазепи

Першу десятку визначних діячів культури, історії та політики очолюють Тарас Шевченко, Іван Франко та Леся Українка. Дослідження було проведено у рамках проекту «Україні потрібні герої».

Результати всеукраїнського опитування щодо ставлення українців до діячів культури, історичних та політичних діячів, представлені на прес-конференції в УНІАН заступником голови Верховної Ради України Миколою Томенком, свідчать, що найпопулярнішими серед визначних діячів є класики української літератури Тарас Шевченко (97,7%), Іван Франко (96,1%) та Леся Українка (96%). Серед державних діячів позитивною, на думку українців, є постаті Богдана Хмельницького (90,3%), Ярослава Мудрого (90%) та княгині Ольги (83,6%).

Віце-спікер також відзначив, що до першої десятки потрапив і Петро І, якого позитивно оцінили 71,5% (кожен п'ятий оцінює постать російського імператора негативно).

Лише щодо трьох історичних постатей негативне ставлення українців переважає позитивне: Йосипа Сталіна (64% ставляться негативно, 28% - позитивно), Степана Бандери (51% проти 28%), Симона Петлюри (48% проти 29%).

У західному регіоні України 56% позитивно ставляться до С.Бандери і 50% до С.Петлюри, тоді як у східному відповідно 9% та 11%. Голова експертної ради “Українського демократичного кола” Сергій Макєєв відзначив, що до Бандери та Петлюри жителі сільської місцевості налаштовані більш позитивно, ніж жителі міст.

Сталіну позитивну оцінку дали 7% опитаних у західному регіоні і 44% у східному.

За вісім років (2002-2010 рр.), коли проводиться вивчення громадської думки з цього питання, суттєво зросла позитивна оцінка внеску в українську історію Михайла Грушевського (з 53% до 68%), з 38% до 50% зросла підтримка діяльності Івана Мазепи, з 46% до 56% – В’ячеслава Чорновола та з 27% до 43% - Петра Скоропадського.

Віце-спікер і доктор історичних наук Томенко вважає, що гарною тенденцією є той факт, що світогляд сучасного українського суспільства формує українська історія, а не радянська чи російська.

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.