На Майдані Незалежності відкрили Алею памʼяті

На Майдані Незалежності у Києві відкрили Алею Памʼяті на честь полеглих воїнів батальйону "Вовки Да Вінчі".

Про це повідомив Окремий батальйон Вовки Да Вінчі.

Під час події їхні родини мали змогу підписати прапори батальйону іменами, які увіковічнені в історії — ці прапори майорітимуть на Майдані Незалежності як символ незламності та вдячності.

"Меморіалізація — це спосіб не дати часу стерти обличчя, голос, усмішку тих, кого забрала війна. Це наш спосіб сказати: "Ми пам'ятаємо. І завжди будемо пам'ятати". Бо немає більшої жертви, ніж життя, віддане за інших. І немає більшого болю, ніж втратити рідну людину у боротьбі за правду", - йдеться на сторінці у Фейсбук батальйону Вовки Да Вінчі.

У батальйоні наголосили, що таким чином прагнуть вшанувати кожного, хто віддав життя за Україну:

"Важливо, щоб кожне ім'я звучало, щоб кожна історія жила. Щоби діти знали, що їхні батьки — герої. Щоби батьки знали: їхніх дітей не забули. Щоби всі ми пам'ятали — свобода ніколи не буває безплатною".

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.