Науковців запрошують до участі у конференції "Політика нацистських обвинувачень: Радянський Союз і антирадянські націоналізми в період Холодної війни"

Центр сучасної історії імені Миколи Гаєвого при Українському Католицькому Університеті спільно з Мюнхенським університетом Людвіга-Максиміліана запрошують до участі у конференції "Політика нацистських обвинувачень: Радянський Союз і антирадянські націоналізми в період Холодної війни".

Про це інформує Україна Модерна.

Ключовим елементом російської пропаганди для виправдання нинішньої війни проти України є твердження, що Україною керує "нацистський режим". Цей мотив не є новим; його коріння сягає радянської епохи, коли подібні звинувачення висувалися проти "буржуазних націоналістів" інших народів СРСР, зокрема країн Балтії. Радянське керівництво стверджувало, що ці націоналісти співпрацювали з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни, а після її закінчення перейшли на службу до США та інших західних держав, продовжуючи боротьбу проти Радянського Союзу. Навіть ще до Другої світової війни антирадянські націоналісти, які прагнули незалежності, розглядалися як "фашистські" вороги СРСР.

Відповідно, східноєвропейські антирадянські групи представників діаспори на Заході опинилися в центрі цих звинувачень, особливо у 1960-х роках. Справді, багато з тих, хто був причетний до німецького окупаційного режиму в місцевих адміністраціях або поліцейських підрозділах, залишили окуповані території разом з німецькими військами і згодом, наприкінці війни, опинилися як "переміщені особи" у західних окупаційних зонах Німеччини

Однак радянські публікації та інші заходи не ставили собі завдання надати історичне пояснення складної теми колаборації з нацистською Німеччиною. Радше, вони створювали образ ворога для мобілізації проти прагнень незалежності в радянських республіках, відволікали увагу від злочинів радянського режиму та боролися з впливом антирадянських емігрантських груп як у СРСР, так і за його межами.

Запрошуємо науковців подати тези, що досліджують передумови теперішніх обвинувачень у "нацизмі" та їхній вплив у Радянському Союзі і за його межами. Конференція зосередиться на ситуації в Україні, але також розглядатиме інші відповідні приклади. Основний хронологічний фокус зосереджений на періоді Холодної війни, але також вітаються дослідження щодо використання подібних звинувачень від кінця Холодної війни до сьогодення.

Можливі теми, що представляють інтерес для конференції:

  • Радянський пропагандистський дискурс про "буржуазних націоналістів" – мотиви, етапи, контексти
  • Радянські судові процеси над імовірними злочинцями часів німецької окупації: між пропагандою та правосуддям
  • Радянська політика щодо національностей СРСР у діаспорі
  • Діяльність діаспорних націоналістичних груп щодо Радянського Союзу
  • Радянський Союз і дебати про злочини часів німецької окупації та Голокост на Заході
  • Радянське трактування сіонізму як "буржуазного націоналізму"
  • Звинувачення у фашистських тенденціях у зовнішній політиці росії після 1990-х роківОрганізатори:

Організатори:

Ярослав Грицак, Мартін Шульце Весель, Кай Штруве

Будь ласка, надішліть тези (до 300 слів) та коротке CV до 20 квітня 2025 року на адресу Центру сучасної історії імені Миколи Гаєвого (cmh@ucu.edu.ua). Документи надсилати англійською мовою.

Організатори покривають витрати на проїзд і проживання учасників під час конференції. Через тривалу війну захід проходитиме у гібридному форматі: буде можливість участі наживо, а також в онлайн форматі.

Коли: 5–8 жовтня 2025 року

Місце проведення: Львів

Кінцевий термін подання: 20 квітня 2025 року

 

Вибір Віктора Кравченка. Людина, яка домоглася суду над СРСР

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.