У Полтаві розпочали демонтаж пам’ятника на місці відпочинку Петра І

У Полтаві розпочався перший етап демонтажу пам’ятника на місці відпочинку російського царя Петра І.

Про це повідомляє "Суспільне".

1 квітня з монумента зняли захисне полотно, що дозволило експертам, музейникам та іншим фахівцям розпочати його детальне вивчення.​ А наступного дня встановили риштування, щоб експерти могли розпочати архітектурні обміри цього об'єкта.

Памʼятник на місці відпочинку Петра І у Полтаві рекомендувала демонтувати та прибрати з публічного простору експертна рада Мінкульту ще у вересні 2022-го року. Після демонтажу пам'ятник планують перенести у музей Полтавської битви.

Памʼятник на місці відпочинку Петра І у Полтаві встановили 1817-го. Через 18 років його демонтували, а 1839-го замінили на новий, відлитий із металу, зберігши первісний вигляд. Споруда є памʼяткою монументального мистецтва місцевого значення. Те, що на цій території відпочивав російський імператор, — міф, запевняють краєзнавці та історики.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.