Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ" очолив Роман Маленков

Голова громадської організації "Україна Інкогніта" Роман Маленков очолив Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ".

Про це повідомив Роман Маленков.

"Не впевнений, що більшість із вас взагалі чули про існування заповідника "Стародавній Київ", адже комусь було дуже зручно, щоб заповідник, створений ще у 1997 році, існував лише на папері. Ви не знайдете його сайту, аншлагу чи інформаційної таблиці, чи стенда, чи банера. Це один із найбільших парадоксів країни – заповідник-привид, який не має навіть свого логотипу. Ну що ж, ми мусимо змінити ситуацію. Тепер у моїх дописах, і у дописах Україна Інкогніта , у якій я вже екс-керівник, буде дуже багато нашої улюбленої столиці", - написав на своїй сторінці у Фейсбук Роман Маленков.

Державний історико-архітектурний заповідник "Стародавній Київ" (ДІАЗ "Стародавній Київ") — комплекс пам'яток історичного центру Києва. Межі заповідника охоплюють північно-східний виступ Старокиївської гори, Старий Поділ і ряд окремих пам'яток архітектури Старого Києва. Із 2001 року всі елементи заповідника набули статусу об'єктів національного значення.

 
Роман Маленков

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.