Музею Голодомору передали особисту бібліотеку дипломата Володимира Василенка

Передача книгозбірні відбулася 15 квітня в рамках публічного діалогу «Життя після життя. Особисті книжкові колекції в українських культурних інституціях».

Про це повідомили в Музеї Голодомору.

Передана колекція юриста-міжнародника, дипломата, автора правової оцінки Голодомору як геноциду Володимира Василенка налічує 402 примірники книг. Серед них – монографії, збірники документів, свідчення, книги українських і зарубіжних дослідників Голодомору, праці науковців української діаспори. 

З особливо цінних – перше видання Роберта Конквеста "Жнива скорботи" (1986) та "Перший проміжний звіт Комісії Конгресу США з питань голоду в Україні" (1986). Також є чимало книг, які виходили обмеженим накладом – по 50-100 примірників, і нині вони – справжня рідкість. 

Цікавими з точки зору персоналій є книги з дарчими написами авторів, а також ті, де власник цієї колекції особисто робив помітки. Багато книг – іноземною мовою, адже бібліотека формувалася Володимиром Василенком упродовж багатьох років під час закордонних поїздок та його перебування на дипломатичній роботі.

Ідейними натхненниками передачі колекції стали народна депутатка Євгенія Кравчук та виконавчий директор Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Ігор Степурін. Поділитися спогадами про Володимира Василенка прийшли його донька Леся Василенко, учні і колеги – Перший заступник Міністра закордонних справ України Сергій Кислиця, президент Української асоціації зовнішньої політики Володимир Хандогій, журналіст, перекладач і громадський активіст Тарас Марусик

"Ми щиро вдячні за цей дарунок пані Лесі, він надзвичайно цінний для нас. Адже мали честь особисто працювати з Володимиром Андрійовичем. Сподіваємось, що цей вчинок надихне інших спадкоємців книгозбірень так само передавати свої колекції, свої архіви на збереження до профільних установ", – зазначила заступниця генерального директора Ганна Сокиріна

Після системного дослідження колекції видання стануть доступними музейним співробітникам і дослідникам.

 

Година папуги. «Золотий вересень»

«Ось два пістолети. Коли увірвуться українські бандити, ти застрелиш дітей, а потім застрелишся сама! Пам’ятай: у тебе мають лишитися три набої!» — останню розмову батька і мами семирічний Адам підслухав випадково.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.