В Аргентині розсекретять документи про нацистів, які втекли туди після Другої світової війни

Аргентина планує розсекретити документи, пов’язані з діячами нацистської Німеччини, які після завершення Другої світової війни знайшли притулок у країні.

Відповідне доручення видав президент Аргентини Хав'єр Мілей, пише видання Infobae.

Про публікацію цієї інформації президента Аргентини попросив американський сенатор-республіканець Стів Дейнс.

"Був указ, який наказував розсекретити всі ці архіви, і це ніколи не було зроблено. Президент заявляє, що це архіви частини історії Аргентини, і вони повинні бути оприлюднені... Немає причин захищати інформацію", - сказав глава уряду Аргентини Гільєрмо Франкос.

Аргентина опублікує архівні дані, які зберігає міністерство оборони країни та фінансові дані 40-50-х років XX століття. Тоді країна прийняла близько 12 тисяч іммігрантів з Німеччини. Чимало керівників нацистської Німеччини після Другої світової втекли до Аргентини та інших країн Південної Америки. Тодішній аргентинський уряд симпатизував фашистським режимам і хотів використати німецьких спеціалістів для розвитку своєї країни.

Нацисти виїжджали до Аргентини після отримання фальшивого паспорта в римському офісі Червоного Хреста та подання прохання на туристичну візу. Одним із найвідоміших нацистів, що переховувалися в Аргентині, є завідувач відділу гестапо, який відповідав за "остаточне вирішення єврейського питання" Адольф Ейхман. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.