"Хартія" запрошує істориків на посаду інструктора з гуманітарної підготовки та історико-ідеологічного навчання

13 бригада оперативного призначення НГУ «Хартія» потребує фахівців із історичною або політологічною освітою для проведення гуманітарного та ідеологічного навчання на посаду Інструктор з гуманітарної підготовки та історико-ідеологічного навчання.

Основні обов'язки:

  • Проведення лекцій та занять на різних рівнях підрозділів, а також зовнішніх заходах (у інших підрозділах СОУ, на публічних лекціях тощо);
  • Розробка навчально-методичних матеріалів, що формують бойовий дух ("esprit de corps");
  • Підготовка аналітичних та інформаційних матеріалів.

Професійні навички:

  • Вища освіта (бажано історична, політологічна, філософська або соціогуманітарна);
  • Досвід викладання, проведення лекцій або тренінгів буде перевагою;
  • Вміння працювати з історичними та ідеологічними матеріалами, розуміння військової історії та національно-патріотичних тем;
  • Аналітичне мислення, здатність структурувати та доступно подавати інформацію;
  • Досвід написання навчально-методичних або аналітичних матеріалів буде перевагою.

Умови:

  • Служба за мобілізацією до рішення про демобілізацію або за контрактом;
  • Гарантуємо 60 днів підготовки для кандидатів без офіційного військового досвіду;
  • Повне матеріальне забезпечення; забезпечення формою і речовим майном;
  • Харчування за державні кошти;
  • Безоплатна медична допомога військовослужбовцям у військових медичних закладах;
  • Повний пакет соціальних виплат;
  • Соціальний захист;
  • Грошове забезпечення: ставка 25 000 + додаткові виплати від 30 000 до 100 000 гривень за виконання завдань в зоні бойових дій залежно від тривалості та району виконання завдання; безкоштовне лікування та фінансова компенсація за поранення внаслідок участі в бойових діях;
  • Можливість переведення чинних військовослужбовців за згодою безпосереднього командира.

Дізнатися більше про вакансію та подати резюме можна за посиланням.

"Хартія" виникла на початку повномасштабної війни як добровольчий підрозділ. Бійці "Хартії" обороняли Харківщину та одні з перших вийшли на кордон з РФ під час контрнаступу ЗСУ у вересні 2022-го. Невдовзі "Хартія" стала 13-ю бригадою Національної гвардії України у складі "Гвардії наступу". 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.