У Полтаві демонтували дошку співробітнику НКВС Антону Макаренку

У Полтаві демонтували останню меморіальну дошку радянському педагогу і співробітнику НКВС Антону Макаренку. Дошка пам'яті була розміщена на будівлі національного педагогічного університету.

Про це інформує Полтавський офіс УІНП.

Згідно з історичними даними, 1924 року Антон Макаренко навчався у вчительському інституті.

24 лютого таку ж дошку прибрали з будівлі житлового будинку, де раніше був колишній учительський інститут у Полтаві. 25 лютого прибрали іншу дошку, яка була розміщена на будівлі Полтавського обласного протитуберкульозного диспансеру. У межах деколонізації, через приналежність до символіки російської імперської політики всі 26 вулиць і провулків у назвах яких глорифікувався Макаренко протягом останніх двох років перейменували. У тому числі 5 у Полтавській міській громаді.

Необхідно також очистити публічний простір Кременчука від трьох споруд звеличення енкаведиста Макаренка. 

"Демонтаж усіх дошок та перейменування усіх п'яти вулиць Макаренка у Полтавській громаді, і всіх 26 по області- це вагомі кроки зі зменшення чужорідного культу совєтського педагога, співробітника НКВС Антона Макаренка. Рішенням сесії Полтавської обласної ради прибрано осоружне ім'я Макаренка й з назви обласного комунального навчального закладу - "Кременчуцька гуманітарно-технологічна академія", - розповів представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

Згідно з матеріалами архівної справи МВС УРСР за № 2400 Антон Макаренко з 1 липня 1935 року обіймав посаду помічника начальника відділу трудових колоній НКВС УРСР – начальника ІІ відділення цього ж відділу. 14 липня 1936 року він подав рапорт на звільнення з НКВС УРСР. А з жовтня 1936 року виконував обовʼязки керівника колонії НКВС № 5 у місті Бровари Київської області. 

У період російської окупації Полтави російською армією Антона Денікіна Макаренко служив білогвардійським загарбникам, працюючи директором полтавської школи №2 імені генерал-губернатора Малоросії князя Куракіна; на цю посаду денікінці як прихильники "єдиної і неділимої росії" призначили Макаренка у вересні 1919 року.

 

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.

"Український герб є настільки простим, що його може намалювати будь-хто", - Василь Павлов

Як тризуб, родовий знак київських князів, зберігся впродовж століть і став державним гербом України та символом українського спротиву? Чому російські імперці намагалися, але так і не змогли привласнити український тризуб? Про це, а також про історичну тяглість української державної та військової символіки з часів Визвольних змагань і до сьогодення — наша розмова з Василем Павловим, військовим істориком, головою ГО "Центр мілітарної історії" та одним із тих, хто брав участь у розробці сучасної символіки українського війська.

Гідо Хайсіг: "Для мене важливо викликати відчуття, що ситуація в Україні — це не тільки про цифри, це насамперед про людей, які живуть тут"

Інтерв’ю з німецьким пілотом і митцем для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.