Дослідників запрошують опрацювати документи самвидаву з приватного архіву Анатолія Шацького

Частина документів збереглися лише в одному екземплярі і раніше ніде не публікувалися.

Про це йдеться на Фейсбук-сторінці Чернігівської спілки учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.

На сторінці Чернігівської спілки учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст. розміщено частину документів та публікацій самвидаву з приватного архіву покійного першого голови Чернігівської обласної організації Української Республіканської Партії (УРП) Анатолія Шацького, які стосуються діяльності УГС-УРП та боротьби на Чернігівщині за незалежність України в 1989-1991 рр.

Дослідників запрошують до роботи над цими унікальними матеріалами національно-визвольної боротьби. 

"Ці матеріали з архіву п. А. Шацького є цінними та унікальними свідченнями історії національно-демократичного руху на Чернігівщині наприкінці 1980-х - початку 1990-х років, які можуть стати в нагоді для істориків, краєзнавців та журналістів для написання в майбутньому правдивої історії боротьби за незалежність України на Чернігівщині в 1989-1991 рр. (яка, на жаль, ще не написана)", - закликають на Фейсбук-сторінці Чернігівської спілки учасників боротьби за незалежність України у ХХ ст.

Нагадаємо, 19 березня 2025 року на 72-у році життя у Чернігові відійшов у вічність громадсько-політичний діяч, дисидент, перший голова Української Республіканської Партії (УРП) Анатолій Шацький.

 
Провід Чернігівської обласної організації Української Республіканської Партії (УРП), у першому ряду крайній ліворуч Анатолій Шацький , по середині - голова УРП Левко Лук'яненко

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.